Ну що... третій раз, нах...
Почалося все з березня 2009 року. Вивих лівого плеча, аркоз, гіпс...
Весна, літо все було чудово. Руку на стройці розімняв, закачав, носив роствор і всьо ніби зрослося там. Але при розгрузці дерева на будівництві останні три дошки (з 25 кубічних метрів) підняв лівою рукою вгору, нога зашпорталась і бац... - знову вибив. Добре в трампункті попалиь нормальні лікарі і вправили без наркозу, без наступного гіпсу і безболісно - головне трошки дохтору бути психологом, і заставити пацієнта розслабити мязи. вправляння - справа техніки і неболюча. Правда сказав, якщо знову вилітатиме - тре оперуати і шось там шити.
Але проходить три місяці, я вже і від землі віджимався і дрова колов, і , саме головне, - в цю пятницю купив лижний костюм - все таки вирішили на Драгобрат їхати. Але в суботу в Зборові тре було поспилювати деревця, я хватаюся лівою рукою за гілку, нога трошки, на 5 см провалюється під листя і - бля, знову плече пішло спати, а з ним лижі, настрій і всьо пріятноє...
В зборівській лікарні дохтєр відмовився вправляти без наркозу, чекаєм завідуючого. Той після моїх вмовлянь вирішив вправити просто так. То, я скажу, не Тернопіль. Двоє тянуть руку, а санітарки тримають - то щось не так. мязи напружились і ніхера не хтіли пускати кістку назад в суглоб. Так що довелось наркоз на 5 хв. (Анестезіолог запевнила, що наркоз не шкідливий і швидко з організму виходить) і плече знову на місці, я з модною повязкою і паршивим настроєм в звязку з ти, що на лижі сього сезону не стану :-(((

Тре терміново робити УЗІ плеча, шукати де б то його розрізали і оперативно "поремонтували".
Мо в когось є яка інфа, досвід, поради ???

Нарешті видалась вільна хвилинка, то запишу пару слів про свою грандіозну стройку 21 віку.
Так сталось, що зявилсь ділянка 0,7 сотих в Лозовій і щоб не простоювала я вирішив на ній збудувати хатинку.
На це літо мав мінімум плани - поставити фундамент.
Початок - проект. Вибрав архітектора, він намалював ескізи спершу, план фундаменту і можна було приступати до роботи..
( Хочеш далі ??? Фоторепортаж тут... )

Не раз стикався з ситуацією, коли при вирішенні якихось питань ми звертаємось за допомогою до знайомих за допомогою, порадою і т.д. Знайомий, наприклад каже, що має когось-там, хто може посприяти у вирішенні цієї проблеми. В результаті получається така собі потрійна схема, де, як-правило, ти отримуєш або не зовсім якісні послуги або платиш більше... Це логічно, адже 3-я сторона розглядає це як, "одолженіє", яке потрібно зробити комусь, і, звісно, отримати трошки більше навару.
Конкретна ситуація. Кажу знайомому Колі, що мені потрібно буде 3 тонни цементу, чи не знає він де краще і дешевше взяти? Каже, є в нього сусід, має магазин і зможе по оптових цінах.
Приходжу до сусіда, каже, що мішок він продає по 49, а мені договориться по 46.50 грн. Мол подорожчав. Я сказав, що пошукаю сам і на ту саму базу, де сусід бере поїхав. В результаті, там ціна 44 грн, а за велику партію домовився по 43. От і вся арифметика...
В от таких ситуаціях, переконуюсь, що краще самому взнавати, а не просити когось.
В даному випадку мова йде про знайомих, стосунки між друзями - то зовсім інша ситуація, там "навар" не катіт :-)

Пока не забув, розкажу сьогоднішню свою історію.
Вертаюсь з Солотвино на Форестері, проїхав Надвірну, замучений, швидше б до дому, в районі Франківська в сторону Тисменеці є село Черніїв, проїзджаю указатєль, бачу - зустрічна мігає фарами, автоматично приторможую і розумію, що пізно. Виходить продавець білих палочок і просить мене зупинити мій транспортний засіб. Зупинившись і через відкрите вікно бачу його довольний писок і якусь херню, га якій написано 83, розумію, що попав на гроші. І як останній захисний барєр, питаю:
"А де тут знак ???"
"Населений пункт" - каже дядінька в білому кітелі...
Бля... Вилажу з машини. Ну хто придумав ту довбану турбіну, коли легенько нажавши на газ, перевищуєш відмітку 80 км в год. Розумію, що попав мінімум на 250 грн. Бо чогось вирішив, що не дам їм взятки в 50 грн. Хер їм, не той настрій. А будуть вимагати - відстріляюсь - в рюкзаку ПМР лежить :))) (Згадав чогось ГСВ, як він теж не хтів підкорюватися органам і лізти в їх машину.)
Але переходлячи дорогу згадав про Наказ чи то Постанову, чи Розпорядженння, що копи не повинні штрафувати, якщо немає більше 1 км від початку населеного пункту, так само як не дозволяється їм ховатися в кущах і т.д. Того зразу ж і почав питати скільки метрів від таблички з позначенням населеного пункту. Даїшнік (молоде нахабне створіння) каже - "Візьми рулєтку і поміряй, а такого наказу я не чув...". Правда на повтроне моє питання шофер ДАЇ вийшов і сказав що десь 300 метрів є від знака населеного пункту.
"добре, дядьку, покажіть мені будь ласка ваш графік дежурств, поки я наберу номер гарячої лінії".
Прочитав номер на машині, а також великими буквами написано що вони ХАБАРІВ НЕ БЕРУТЬ (шутніки) і звернувши увагу, що поки я стояв, зупинили ще десь 3-4 машини, які швидко відїзджали (конвейєр, однако і відсутність хабарів...), я набираю номер телефону довіри. Розказав суть питання, що має бути якась бумага, яка мене виручить від штрафа, дядько на іншій лінії (гарячій, мабудь), сказав, що я все таки порушив, і нічого такого, що б доказувало, що мене не можуть штрафувати, доки я не проїхав 1 км від таблички початку населеного пункту, немає...
Зрозумівши, що Гаряча лінія (номер 8 03422 30573) ніхера мені не поможе, вирішив набрати номер свого татка. В перерві, Даїшнік майже приреченим тоном запитав чи я дійсно не згідний і не буду підписувати протокол. Кажу, "Не буду, а пояснення буду давати на окремому аркуші, бо з вашими діями категорично не згоден"...
Звінок таткові був викликаний тим, що я не памнятав як зветься той документ і від коли він прийнятий, адже для протоколу здалася б точна назва. Татко, почувши мою розповідь, спочатку почав причитати, чого це я перевищую швидкість і що той документ є на роботі і він не памнятає як воно зветься... Кажу, включай ноутбук, набери форум, тоді панель користування і має бути тема "зупиняли менти, або як боротися проти шершнів"... :-))) Підчас повільного відкривання того всього коп віддає мені мої документи, а я продовжую диктувати таткові - що за чим робити. Після 5-ти хвилин моїх пояснень, коли татко виходить на фінішну пряму, коп підходить до мене і каже "Можете їхати..."...
Вирішивши полегшити роботу таткові, сказав, що далі не потрібно, ти свою роботу зробив, і я їду далі :-)))

Резюме. Знаючи свої права, варто боротись і це все таки спрацбовує. Іноді. Єдине, що прикро, що вирішили не звязуватись зі мною, бо за цей час вони б заробили НАБАГАТО більше.
П.С. Сорі за многа текста, з радості напився вина ;-)))

Були вчора на перевірці в Броварі, то попросив, щоб провели невеличку екскурсію.
Було цікаво. Спочатку ячмінь заливають водою і і тримають його 7 днів, щоб намок і розбухнув.
Згодом розсипають ще на 7 днів, щоб він проріс і зробився солод. Проростає він ось в таких штуках:


Згодом - оббивається проросші пагінці і зерна варяться і знову сушиться і якщо його забагато, то зберігається в великих бочках.
Процес бродіння на заводі автоматизовано, за виключенням невеликих партій пива, які бродять у великих чанах:


Після цього складний процес фільтрації пива і розлив або в скляну тару, або пластикові пляшки, які, доречі, самі надуваються з невеличких капсул:


Взагалі, цікаво поспостерігати за процесов виробництва, починаючи з самого його початку.
А це я в дегустаційному залі... :-)

Краще б я в пятницю поїхав на Буковель на закриття лижного сезону з Юрою.
Але, як завжди - баскет. І в третій грі не удачно дьорнувся, налетів на джона і вивихнув ліве плече. Неприємне відчуття, ну і вигляд теж. Сів, почав трошки біліти. хлопці викликали таксі і в трампункт. Діма хотів, щоб Тарасик мені на місці вправив, але я щось особливим бажанням не горів.
А там не так все просто. Думав приїду - дьорнуть і поїду. А тут - рентген, аналізи, кардіограма, наркоз, гіпс... Наркоз був не довго - 20-30 хв, я навіть не відчув коли вирубився. Хотів сам встати - не міг - кинуло в сторону кудись. То на наступний рентген таки завезли на ліжку, але потім встав таки і пішли до Діми. Шатало, але все помню. Далі, мабудь, зробмв велику глупость в своїх 31 рік, випили на трьох пляшку горівки і трошки пивка (вже дома), за що вигріб від матусі. Але мабудь наркоз був якийсь модний - раз нічого поганого не сталось.
Зараз 4ий день в гіпсі, обіцяли аж 3 тижня, вечорами плече ниє, спати неможливо, трошки мучусь. Ну і наловчився їздити одною рукою :-))))
П.С. А вам слабо їхати перехрестя на Рогатці в гіпсі, говорити по хенд фрі, і піднімати ще один телефон??? могем !!! ;-)))))))

Так як по непередбачуваних причинах Єгиптет нам наломався, вирішено було на 4-5 днів проїхатися по гірських районах України.
Субота зраненьку статрував. В Надвірній зустрівся з Юрою і його друзями і пошурували на Буковель. В Микуличині поселились і на нараді вирішено було передавати кермо управління транспортними засобами іншим людям. Я - Льоші, Юра - Васі. Звісно, ми з Юрою по 5 Немірова з перцем (не думати, що рекламую!!!) і лижі з прокату і на гори. Не буду детально розписувати але катання просто клас - суттєва різниця між звичайною горою і там. Для порівняння можна сказати, що немов з Москвича пересідаєш на іномарку.
Вечерком - дали собі дуже добряче, так, що ранком мене рятували всі. Незнаю, що помогло: анальгін, альказельцер чи парне молочко, але як рукою зняло. Відмовившись продовжити катання ми з коханою вирушили через Рахів, Тячів, Хуст, Міжгіря на Синевір. Подорозі шукали аптеки - моя мила серйозно простудилась (Буковель, шашлик, мій кашель). Ще по дорозі мусів "купити" в "добрих" "людей" полосату палочку за 50 грн. Хтіли, суки сотню, але кажу спішу бо жінка при температурі, то пошкодували.
На перевалі перед Синевіром просто супер вигляд, тепер це заставка телефона:


Повечеряли, переночували і зранку - на Синевір. Трошки не доїхав Форік до озера, я не знав чи довгий ще підйом, ну і стрьомно було там залишитись надовго. Озеро в снігу замерзло і засніжене, але ми добрались до нього :


Потім на Трускавець. Там якраз татко мій приїхав на лікування в базу "Смерічка" - в лісі на горі в глуші. Поселились там. Ввечері з ним "потусувались", він пляшку горівки, я пляшку коняку і пономерах. Після 24 мене привітали з ДН і спатки.
А раненько сніданок. І весь день машина. Трускавець-Тернопіль-Франківськ-Тернопіль. Подорозі, звінки , вітання і хворенька кохана. Але все одно, такий ДН я запамятаю. Не важливо де ти, важливо З КИМ !!!

Нарешті дома. Зпмучений, сонний, виснажений але довольний.
4 дня в Києві. Напружений графік навчання (знову відчув себе студентом), лекції, семінари, все в швидкому темпі. Але відівчився. І вчора здав екзамен. Незнаю, чи наберу 70 балів зі 100, але думаю, що всьо намано буде, я ж умніця :-)))
Після екзамента нагулявся по місту, а потім з Юрою Гуменюком і ще однією особою, яка приїхала до мене і хоче залишитись пока інкогніто ( ;-) ) зайшли на вечерю і на 100 грам. Яке блаженство в центрі Києва пити розливне свіже МИКУЛИНЕЦЬКЕ !!!) пиво... І пофік, що бокал - 14 грн. :-)

ЩОЙНО ПОБАЧИВ ССИЛКУ З ОСТАННЬОЇ МОЄЇ ГРИ В ЦЬОМУ СЕЗОНІ, ЩО БУВ - "9 РОТА - ЧАСТ. 2"

На тижні прийшло підтвердження з Аудиторської Палати України про проходження попереднього тестування на уповноваженого контролера якості аудиторських послуг. З понеділка в Кийофф на навчання, а в четвер - екзамен. Якщо все буде ОК - нові горизонти для активного розвитку фірми і т.д.
Головне - рух вперед !!!

Як і планував на 13-14 зібрався і поїхав на лижі. Спеціально не брав машину, вирішив трошки перевезти свою задницю в транспорті. Довелось 13 встати раніше, бо на 5,20 автобус на Франківськ. А там на 9 год - на Яблуницю. Вирішив на Буковель не пертися, спробувати спочатку економ-варіант. :-) Від автобуса 5 хв дійшли до 2 ох працюючих підйомників, і зразу ж знайшли кімнатку на двох біля самого підйомника. 150 грн в сутку з двох. Як задурно.
В загальному враження дуже позитивне. Дивно, перший і останній раз катався 7 років тому, але цього разу ставши на лижі не особєнно почував себе новачком. Пару раз зїхав і все пригадалось. Можливо заняття спортом (футбік, баскет і страйк) дається взнаки.
Ну а взагалі все решта теж супер: святкування старого Нового року, сауна на дваїх, шампанське на горі на сам Новий рік...

Як і планували - так і поїхали з друзями на цей вік-енд в гори. Хоча було і багато проти, але все ж таки нам ніщо не помішало: ні скептицизм оточуючих, що маленьку 3-хмісячну дитинку непотрібно брати з собою за 200 км, ні попередження, що на вихідні слід чекати грозових дощів... але ми зібрались і поїхали. І НЕ ПОШКОДУВАВ НІХТО.
Мала - то вопше практично не плакала, дорога нормальна, погодка, а особливо в неділю, - просто супер.
Ну і звичайно, купа позитивних емоцій і хорошого настрою :)))
Трошки, як завжди, поскандалили. Ввечері з господаркою, якій не сподобалось, що ми переставляєм трошки мебель. А ще на горі мужик якийсь був, що грозився топірцем порубати, бо ми, не там ходимо (от тут то тре було взяти пісталєтік).Але, добре, що не брав. Ато в суботу ввечері ми такі добряче пяненькі були, і неясно до якої години - обїзджали Микуличин в пошуках бануша. Не знайшли :-(
Неділя - страшенно боліла голова (ну звичайно, чого б це не боліти після всього випитого), то я до обіду лікувався. Точніше, мене лікували, а мої в той час обідали. Погодка то взагалі вчора чудо.
Але потрібно додому, і ми, роблячи зупинку в Надвірній, щоб нарешті в Колибі поїсти нормальний бануш, поїхали домів...

отово я на горі невеличкій

Дивлячись як це роблять мої друзі, самому захотілось приготувати цю японську штуку. Перш за все потрібно купити рис (бажано для суші), спеціальні пресовані водорослі в які загортається рис і червону рибу, яка вложується в рис. Замісь рибки можна класти все що завгодно: іншу рибку, криветки, огірки, яйця, ікра і т.д.
Порорядку. Спершу відварюється рис, потрібно зробити його не розсипчастим, а так щоб липнув трошки. Для цього додається більше трошки води. Коли він трошки остигнув (але теплий) розкладаєм його на шматок водорослі :


поверх кладемо рибку, порізану смужками


Після цього завертаємо рулетик і відкладаєм в сторону.
Згодом рулетик ріжемо на менші частинки, викладаєм на тарілку і їмо палочкими, мокаючи в соєвий соус, до якого додається трошки вассабі.
От і все так просто. Ага. Рис не солити...
П.С. Я не хвалюся, просто з часолм забуду як все це робиться, і щоб не перепитувати знайомих по 100 раз, краще прочитати звідси :-)))



P.S. А от фото з "продовження" ... ;-)

Як я і обіцяв до 2-ох тижнів купити на дачу газовий конвектор (з похолоданнями гріти одне одного теплом тіла стає все проблематичніше) і встановити його - так і сє стало. Ну два дня назад купив газовий конвектор (ужгородський - тре підтримувати вітчизняного вробника) і звоню до людей які встановлюють, мол "кіко то буде вартувало тая ваша робота???". Каже 300 гривень. Ого, за дзюрку в стіні і встановлення? то троха дорого... Кароче, кажу таткові - давай самі всьо то збацаєм. В результаті вчора 3,5 години - і тепло пішло !!! Ну, правда поломаний перфоратор, дрелька, побиті руки. Але встановлювати все це по інструкції було дійсно цікаво. Молодці наші - інструкція відповідає реальному стану.
Кароче, людському вдосконаленню немає меж...
П.С. Доречі, шановні френди - якісно встановлюю газові конвектори. Вартість послуги - 250 грн.Кажись не вильно демпінгую ціни :-)))))))))))

Нещодавно дуже дорога для мене людина сказала мені, що по мому зовнішньому вигляді не можна з впевненістю сказати хто я і чим займаюся... де працюю. Просто звик на роботу ходити в тому, що приємно і те, що мені подобається, звичайно, враховуючи поняття етики і відношення клієнтів. Як би не було жарко в пляжних шотрах не прийду :-)
Ну... але так як почалась осінь вирішив з понеділка побути в класичному чомумь.
Так що на ваш розсуд я в двох "обліках"

і після...

Відколи отримав з е-бея годинник Casio G-Shock завжди хотілось його спробувати на відповідність заявленим параметрам. Діма ще раніше сказав - давай викину з балкону, перевірим. Але мені було шкода, боявся ризикувати. Але вчора бажання знати достейменно, що в мене справжня річ над імовірністю втратити гроші переважило. Я спустився на 1 поверх, а Діма з балкону 9 поверху шпурнув мої часіки :-))) Пару секунд, коли годинник летів сердечко затамувалось. Хлоп, підняв, витер грязь з нього. І все. Ні царапинки !!!
Я довольний, правда, рідні всі кажуть що я долбойоб і чи багато випив? З першим я згоден, але коли кидав годинник - був абсолютно тверезий

Після кидка: